Спілка Соколярів "Сапсан"
Лунь польовий
(Circus cyaneus)
Хижий птах родини Яструбові ряду Соколоподібні. В Україні рідкісний гніздовий, звийчайний пролітний та зимуючий вид.
Птах середнього розміру з довгими, відносно вузькими крилами і довгим хвостом. Кінці крил здаються тупими. У забарвленні і розмірах виражений статевий диморфізм. Зверху самець світлого забарвлений в сірий або світло-сизий колір з такими ж грудьми і білим черевом. На кінцях крил великі чорні плями, при чому у польоті чорний колір має межу зі світлим у вигляді тупого кута або умовно прямої лінії. По задньому краю крила тягнеться темно-сиза смуга, що виділяється на загальному світло-сизому фоні крила, менш
виражена у старих птахів. Надхвістя біле. Хвіст однотонний, без смуг або ж сизі смуги ледве помітні на світло-сизому фоні хвоста. Очі жовті. Самка зверху темно-бура, знизу світло-вохриста з темними краплеподібними на грудях і продовгуватими на черевці та "штанах" плямами, які стають рудими в напрямку до ніг, надхвістя біле, при чому ширше і яскравіше, хвіст з темними поперечними смугами. На хвості знизу дві темних смуги, з них кінцева смуга найбільш чітка і широка. Довкола ока чорний ободок. Лицевий диск обмежує світлий "нашийник". Очі жовті. Маса самців 0,3-0,4 кг, самок — 0,4-0,7 кг, довжина крила самців — 32,3-36,0 см, самок — 35,8-39,6 см, розмах крил — 100-124 см. Молоді птахи схожі на дорослих самок, але руді, на лицьовому диску чіткий малюнок за рахунок яскравих білих пір'їн обрамлення "лиця", які контрастують з темно-бурими пір'їнами шиї. Очі сірувато-бурі. Пухові пташенята в першому вбранні білі з сірувато-охристим відтінком і темною плямою на вусах, в другому - сірувато-вохристі з рудими вершинами спинних і нагрудних пушин.
Лунь степовий
(Circus macrourus)
Птах середнього розміру. Дещо менший за польового луня. Маса тіла: 310–550 г, довжина тіла: 400–480 мм, розмах крил: 950–1100 мм. У забарвленні і розмірах добре виражений статевий диморфізм. Самець зверху світло-сірий, знизу білуватий з вузькими чорними вершинами крил. Самка бурувата зверху і світло-вохриста з дрібними поперечними рисками знизу, з контрастним білим надхвістям. Молодий птах на першому році життя схожий на самку. Поширений у Євразії — від пониззя Дунаю до Забайкалля та Північно-західної Монголії. Зимує у Південній Азії, Східній та Південній Африці.
В Україні ще у середині ХХ ст. був досить звичайним видом майже усієї степової смуги, але потім зник з гніздування на усій території, і в останні роки випадків гніздування також не спостерігали. Перелітний птах. В Україні рідкісний пролітний птах. Через територію України весною пролітає з кінця березня до середини квітня. Тримається у відкритих ландшафтах. Полюбляє оселятися в заростях бур'янів, чагарників, іноді серед лучного високотрав'я та на полях озимих. Моногам. Гнізда влаштовує на землі. У кладці 3–5 яєць, які відкладає у першій половині травня). Насиджування триває близько 30 діб. Пташенята залишають гніздо в 40-денному віці. Осіння міграція через територію України відбувається наприкінці серпня — у вересні. На зимівлі в Украіні не трапляється. Живиться дрібними гризунами і птахами, рідше плазунами, земноводними і комахами.
Лунь лучний
(Circus pygargus)
Птах середнього розміру. Схожий на луня польового та луня степового, але самець темніший, сіро-сизий. Черево біле з рудими поздовжніми плямами. Першорядні махові повністю чорні, на крилі чорна поперечна смуга. Надхвістя сірувате (не біле). Самка і молодий птах подібні до таких у луня польового, але мають вужче біле надхвістя. Довжина тіла самця — 410—465 мм, маса тіла — в середньому 275 г. Довжина тіла самки — 470—520 мм, маса тіла — в середьому 355 г.
Типовий мігрант, взимку на території України не трапляється. Весною на місця гніздування прилітає на 10-15 днів пізніше, ніж інші луні — у II-й та III-й декадах квітня.
У центральних та північних районах країни найтиповішими біотопами, де тримається цей лунь, є вологі луки, заболочені низини, болотні системи, в тому числі й осушені. У південній частині оселяється в долинах річок, на рисових чеках, поблизу лиманів тощо.
Гнізда влаштовує завжди на землі серед густої і високої трави. Зазвичай відкладає 4-5 яєць, але може бути від 3 до 10. Кладку насиджує тільки самка, протягом 27-40 діб (в залежності від кількості яєць).
Осіння міграція проходить порівняно рано − у серпні та вересні.
Полює на найрізноманітніших тварин, від комах до плазунів, жаб, дрібних птахів, мишей, нориць, але основу раціону все таки складають мишоподібні гризуни.
Лунь очеретяний
(Circus aeruginosus)
Найбільший серед лунів, що зустрічаються в Україні. Загальна довжина 49—60 см, маса 500—750 г, довжина крила 36—43 см, розмах крил 110—140 см. Статевий диморфізм проявляється у розмірах та особливостях забарвлення. Самки значно більші від самців. Вікові зміни і статеві відмінності в забарвленні досить значні. Забарвлення дорослих самців – сіре, біле, буре або чорне; тім'я буре або чорне з охристими краями пір'їн; спина і плечі бурі або чорні з більш-менш розвиненим світлим малюнком.
У дорослих самок голова вохриста з темними плямами, спинна сторона тіла бура з охристими відмітками на крилах і плечах; черевце буре; на грудях вохриста пляма. Молоді очеретяні луні в першому гніздовому вбранні схожі на дорослих самок, але без сіруватого кольору на крилах і з вужчими продовгуватими відмітками на тімені. Райдужна оболонка жовта, дзьоб і кігті чорні, ноги — жовті.
Заселяє обширні заболочені простори з розвиненою надводною рослинністю і зарослі водойми. Надає перевагу густим заростям очерету.
Улюбленим гніздовим біотопом є масиви заростей очерету на великих озерах, водосховищах і ставах. Лісостепові райони заселені цим видом найщільніше. У степовій зоні достатньо поширений у заболочених балках, заплавах рік і вологих солончаках.
Під час міграцій і зимівлі трапляється в інших відкритих місцевостях.