Спілка Соколярів "Сапсан"
Орел-карлик
(Hieraaetus pennatus)
Хвіст довгий і вузький, без смуг, світліший за решту низу. Лапи жовті. Дзьоб чорний. Очі світло-коричневі, у молодих орлів-карликів темніші, аж до темно-бурих. Забарвлення буває двох типів: світлого і темного (поліморфізм у забарвленні). У птахів світлої морфи низ світло-вохристий, часто майже білий, з вузькими темними плямами. Верх тіла бурий. У птахів темної морфи забарвлення верху і низу тіла темно-буре, на голові часто помітний рудий або золотистий відтінок, як у справжніх орлів.
Надхвістя вохристе або світло-буре, контрастує із загальним забарвленням спини і хвоста у обох морф. Самки більші за самців, однак забарвлення у обох статей однакове. Маса — 0,5-1,3 кг, довжина — 45-53 см, крило самців — 34,2-37,8 см, самок — 37,4-42,5 см, розмах 100—132 см.
Перелітний птах, весняний проліт починається у квітні. Летить поодинці або парами. З другої половини квітня займає гніздові ділянки і приступає до шлюбних ігор. Гнізда будує у верхній частині старих дерев (найчастіше на дубах), на висоті 10—27 м, в штучних лісах на півдні країни гніздиться на висоті до 4 м від землі. У кладці (кінець квітня — початок травня) 1—2 (рідше 3) яйця. Насиджує переважно самка, біля 30 діб. Пташенята залишають гніздо у липні — на початку серпня. Живиться переважно гризунами і птахами дрібних та середніх розмірів.
Підорлик великий
(Aquila clanga)
Великий підорлик має довжину тіла 65-73 см і масу тіла 1,6 — 3,2 кг. Статевий диморфізм виражений слабо, самки дещо більші за самців. Великий підорлик дещо більше і темніше за свого найближчого родича —малого підорлика, але в польових умовах ці види практично невідрізнимі. Оперення дорослих птахів (від трьох років і старше) однотонне, темно-буре, потилиця і підхвостя забарвлені декілька світліше. Махове пір'я крил чорнувате з світлими основаннями внутрішніх опахал; махове хвоста — темно-буре, іноді з чорнуватим поперечним малюнком.
Дзьоб і кігті чорні. Восковиця і ноги жовті. Ноги оперені до самих пальців.
Зрідка зустрічаються світла морфа, у цих особин основний бурий колір замінений вохристий жовтуватим. У молодих особин оперення з світлими краплеподібними плямами на верхній стороні тіла, зустрічається також світла варіація з переважанням вохристо-золотистого тону. У проміжних нарядах поступово зменшується домішка вохристих плям.
Великий підорлик — мігруючий птах, що гніздиться в помірній смузі Євразії, від Східної Європі до Монголії і Китаю. Зимує в Індії, Ірані та Індокитаї. В Україні сучасний ареал охоплює північно-західні, північні та, можливо, північно-східні області. У зимовий період зрідка трапляється в Азово-Чорноморському регіоні. З середини ХХ ст. ареал зменшився, відступив на північ.
Великий підорлик мешкає в мішаних лісах та біля заплавних лук, боліт, річок і озер. Саме ці місця є для нього відмінними мисливськими угіддями. Цей орел частіше населяє низовинні райони, але інколи зустрічається на висоті до 1000 м. Полюючи, підорлик ширяє на великій висоті або розшукує здобич на землі.
Їжею підорликам служать гризуни, (переважно водяні полівки), плазуни, земноводні і дрібні птахи.
Підорлик малий
(Aquila pomarina)
Невеликий орел схожий на підорлика великого (Aquila clanga). Довжина тіла — 570–640 мм, маса тіла — 1200–1600 г, розмах крил — близько 1,5 м. У дорослого птаха оперення буре, верх голови і задня частина шиї світліші; на надхвісті нерідко буває світла смуга; махові пера темно-бурі, покривні пера крил бурі або світло бурі; цівка вкрита пір'ям; восковиця і пальці жовті; райдужна оболонка ока жовтувато-коричнева або жовта. Молодий птах темно-бурий, з чіткою вохристою плямою на потилиці.
За цією ознакою молодий малий підорлик відрізняється від молодого підорлика великого. У молодого підорлика малого також на крилах зверху по одному ряду білих плям; на верхівці хвоста вузька білувата смуга.
Перелітний птах. Віддає перевагу ділянкам волого старого листяного та мішаного лісу, що межує з відкритими просторами (луки, поля, болота). Навесні з'являється у третій декаді березня. Міграція триває до другої декади квітня. Моногам. Яйця відкладає в квітні. В повній кладці 2 яйця. Насиджування триває 38-43 доби. Пташенята з'являються наприкінці травня, залишають гніздо у серпні. Як правило, виживає лише одне пташеня, друге гине в результаті канібалізму. Восени починає відлітати на початку вересня.Статевої зрілості досягає на 3-4 році життя.
Живляться переважно дрібними ссавцями, а також птахами, рептиліями та амфібіями.
Орел степовий
(Aquila nipalensis)
Довжина тіла — 65-75 см, розмах крил — 1,7-2 м, вага самця 2,2-4,5 кг, самки — 3,5-5 кг[2] Усе оперення має більш-менш однотонний темно-бурий колір. Молодий птах бурий з вохристим відтінком; Оперення верхньої частини тіла буває дещо темнішим, ніж нижньої, чорнувато-буре з фіолетовим металевим полиском, найкраще помітним на покривних крилах і на перах спини. На зашийку в орла степового часто є світла рудувата або вохриста пляма або кілька дрібних плям такого кольору. Бурувато-чорні першорядні махові пера при основі на внутрішніх опахалах мають
сірі плями, що утворюють поперечний рисунок. Невиразний світлий поперечний рисунок є і на перах надхвістя. Стернові пера чорнувато-бурі із світлішими сіруватими поперечними смугами. Оперення цівки темно-коричневе. Райдужна оболонка коричнева або бура. Восковиця, краї розрізу рота й пальці жовті. Дзьоб чорний, з блакит-нувато-сірою основою. Кігті чорні.
Орел степовий живиться переважно, а часом і виключно, ховрахами, меншою мірою — мишоподібними гризунами. Навіть поширення орла степового значно залежить від поширення ховраха. Полює орел на гризунів у відкритій степовій місцевості. Здобич виглядає з повітря, ширяючи не дуже високо, а іноді й зовсім низько. На помічену тварину кидається стрімко, з напівскладеними крилами. Часто полює і на землі, причому проходить значні відстані, а при потребі може досить добре бігати. Подовгу нерухомо очікує появи ховрахів, заховавшися біля нори або на будь-якому зручному підвищенні поблизу ділянки з норами тварин. Полює один, але в кормних місцях помічалися скупчення кількох птахів на невеликій площі. Мисливська ділянка орла в гніздовий період звичайно відносно невелика, однак іноді птах полює і за кілька кілометрів від гнізда. Здобич убиває кігтями, стискаючи в пальцях. Тварин середніх розмірів (ховрахів) розриває на шматки, дрібних. гризунів ковтає цілими.
Живе переважно у степовій зоні, з чим і пов'язана його назва. Населяє цілинні, рівні або горбисті степи, напівпустельні місцевості, зрідка околиці пустель, великі рівнини й долини степового характеру в гірських місцевостях. Трапляється від сходу Румунії через степи України, Росії, та Центральної Азії до Монголії. Степові орли з Європи та Центральної Азії зимують в Африці, особини зі східних популяцій в Індії. В Євразії поширений у степовій смузі. В Україні до 1980-х років гніздився в заповіднику Асканія-Нова. Залітає в інші райони степової зони.
Орел-могильник
(Aquila heliaca)
За зовнішнім виглядом нагадує беркута, але дещо менший за нього, 80 завдовжки та з розмахом крил 200 см. Забарвлення тіла темно-буре, верх голови і шиї жовтуватий, на плечах є крупні білі плями, хвістбурого кольору, одноколірний. Молоді особини зверху мають бурий колір, знизу рудувато-коричневий з подовжніми темними плямами. У польоті пір'я на кінцях крил розставлене пальцеподібно, політ птахаширяючий, повільний.
Гніздовий ареал охоплює Південну Європу, Північну Африку, Азію (Південно-західну Азію, Казахстан, передгір'я та гірські райони Алтаю, Мінусинську улоговину, Туву, Забайкалля). В Україні поширений в межахлісостепової, окремих лісових масивах та лісосмугах степової зони, в Кримських горах.
У різних частинах ареалу перелітний або осілий птах. В Україні на більшій частині території перелітний, у Криму — осілий. У поза шлюбний сезон орли-могильники тримаються парами або поодинці. До місць гніздування прилітає в середині березня — на початку квітня. Оселяється у старих високостовбурних, найчастіше соснових, лісах, розташованих біля галявин, схилів, рідше на невеликих ділянках листяного лісусеред цілинних земель. Також гніздиться у деяких лісосмугах серед агроценозів степової зони. Найчастіше влаштовують гнізда на верхівках дерев, набагато рідше на обривах. Самка відкладає зазвичай 2—3 білихяйця. Насиджують обидва птахи, 43—45 діб. Пташенята залишають гніздо в кінці липня — на початку серпня. Статевозрілим стає на 3—4 році життя. Живиться ссавцями, птахами середнього розміру та інодіпадлом.
Беркут
(Aquila chrysaetos)
Великий птах, розмах крил до 2 м. У дорослого птаха верх голови і задня частина шиї рудувато-вохристі з золотистим відтінком, інше оперення темно-буре; хвіст сіруватий з вузькими темними поперечними смугами, на кінці — широка темна смуга; восковиця і пальці жовті. У молодого птаха забарвлення темно-буре; основа махових пір'ї́н біла; хвіст білий з широкою темною смугою на кінці; протягом 5 років пір'я поступово набуває вигляду, як у дорослого. Вирізняють шість підвидів беркутів, які відрізняються загальними розмірами та інтенсивністю забарвлення.
Гніздовий ареал охоплює лісову зону та гори Північної Америки, Євразії. В Україні беркут дуже рідкісний осілий птах, гніздиться лише на високогірних ділянках Карпат(Львівська, Івано-Франківська, Чернівецька, Закарпатська області). Під час міграції та зимівлі трапляється скрізь.
Мешкає у різноманітних відкритих та частково відкритих ландшафтах, що рідко відвідуються людьми, у тому числі тундрі, лісотундрі, місця, що заросли кущами, високостовбурові хвойні та мішані ліси з відкритими ділянками, степ, напівпустельні каньйони. В Україні у гніздовий період трапляється у хвойних та широколистянихлісах, під час зимівлі по всій країні. На місцях гніздування з'являється вже в лютому. Моногамний вид. Гнізда влаштовує на скелях або на деревах. Відкладання яєць починається наприкінці березня — у квітні. У кладці 1–2 яйця. Насиджування триває 43–45 діб. Зазвичай виживає одне пташеня. Пташенята залишають гнізда у другій половині липня — серпні. Статевої зрілості досягає на 4–5 році. Тривалість життя 40–50 років. Перші пролітні птахи з'являються наприкінці вересня. Живиться птахами, ссавцями розміром до лисиці. Значне місце в живленні займає падло, яке птахи поїдають взимку.