Спілка Соколярів "Сапсан"
Сова яструбина
(Surnia ulula)
Сова середня за розмірами (з ворону сіру), з довгим поперечно-смугастим хвостом, невеликою без пір'яних «вушок» головою та відносно короткими крилами. Верх тіла темно-бурий або сіро-бурий, з світлими плямами, низ білуватий, з темним поперечним рисунком («яструбиний»). Лицевий диск білий, з бурими смугами по його боках. Маса тіла 280—370 г, довжина тіла 36—41 см, розмах крил 74—81 см. Від інших сов відрізняється темною поперечною смугастістю на нижній частині тулуба та відносно довшим хвостом.
Мало обережний птах. Дуже рухливий. Політ швидкий (нагадує політ денних хижаків). Після кількох змахів проноситься вперед не рухаючи крилами. Іноді зупиняється у повітрі.
Яструбина сова — осілий птах, який здійснює нерегулярні кочівлі, з'являючись південніше від гніздового ареалу; більш регулярні кочівлі характерні для сибірських сов. У позагніздовий період зустрічається у Прибалтиці, південній Норвегії та Швеції, у середній Росії, у північному Казахстані, Данії, у східній Німеччині, зрідка – у Австрії, Угорщині, Франції, Бельгії, Голландії,Швейцарії. В Азії на Курильських островах.
Сова вухата
(Asio otus)
Це сова середнього розміру (менший за ворону сіру). Забарвлення досить строкате з домінуванням рудих тонів. Спина сірувато-бура з рудим відтінком, груди і черевце руді або жовтуваті з продовгуватими чорними смугами, які перекреслені плоскими поперечними штрихами. Низ черевця і підхвістя білі. Хвіст знизу жовтуватий з рівномірною темною смугастістю. Очі жовто-помаранчеві. Дзьоб темно-сірий або чорнуватий. Лицевий диск рудо-сіруватий, обрамлений білою і чорною смугами. Довкола очей чорні півмісяці
зі сторони дзьоба. Під дзьобом чорне пір'я. Між очима білі валики у вигляді півмісяців. Пір'яні «вушка» довгі. Коли птаха сидить, вона добре відрізняється від інших своєю манерою сидіння — стовпчиком з витягнутими вертикально вверх пір'яними вушками.
Самки більші самців, але забарвлені так само.
Маса самців сови вухатої — 0,16-0,33 кг, самок — 0,18-0,43 кг, довжина 35-37 см, крило самців — 27,6-31,0 см, самок — 28,2-32,2 см, розмах — 84-95 см.
Пташенята в першому пуховому вбранні білі, мають білий дзьоб з легким сірим нальотом, який з віком темніє, в другому пуховому вбранні — світло-сірі з рудим відтінком і деякою рябизною, великими чорними полями довкола очей, що з'єднуються під дзьобом, білим пір'ям між очима над наддзьобком, сірим дзьобом і добре вираженими пуховими «вушками».
Крила доволі довгі (довші, ніж у сичів), знизу світлі, але не білі, як у сови болотяної (Asio flammeus), з рудим відтінком, чорними плямами на згинах. Знизу на хвості 7 темних смуг і ще 2-3 приховані (у сови болотяної 3 смуги і 1-2 приховані).
Шлюбний сигнал самця — монотонне низьке «укання». Під час токування в проміжках між звуками часто літає і хлопає крилами. Самка видає плакучий звук «няяя», часто в дуеті з самцем. Крик хвилювання — різке «квяк», «квяк-квяк». Пташенята тонко свистять, при чому інтонація свисту залежить від віку.
Сова болотяна
(Asio flammeus)
Птах середніх розмірів (трохи більший за голуба Columba livia), схожий на сову вухату. Забарвлення з домінуванням жовтуватих або вохристих тонів. Верх рудо-бурий, низ світлий з вузькими продовгастими плямами (без поперечних штрихів). Низ грудей, черевцета підхвістя білі. «Вушка» дуже маленькі, ледь помітні (вночі їх притискає). Лицевий диск рудий, з ледве помітними бурими штрихами, чітко не обмежений, через що часто зливається.
«Лице» витягнуте, на відміну від плоского лицьового диску сови вухатої. Очі жовті, з широкими чорними кругами довкола очей. Дзьоб темно-сірий або чорнуватий. Під дзьобом біле пір'я. Між очима білі валики у вигляді півмісяців.
Самки більші за самців, зазвичай з густішими плямами. Маса самців сови болотяної — 0,23—0,39 кг, самок — 0,24—0,43 кг, довжина — 34—42 см, крило самців — 26,4—33,0 см, самок — 27,7—33,8 см, розмах — 84—112 см.
Крила досить довгі, знизу світлі, з широкими білими полями, чорними плямами на згинах. У птаха в польоті крила зігнуті в кисті, однак кут згину достатньо тупий. Знизу на хвості 3 смуги і 1—2 прикриті.
На відміну від багатьох інших сов часто полює вдень, зазвичай же в сутінках. Навесні при світлі заходу сонця можна побачити характерний шлюбний політ самця з різкими зниженнями і підйомами, крутими поворотами, з повільними і глибокими помахами крил, серіями ударів крилами перед собою в піке.
Сова сіра
(Strix aluco)
Птах середніх розмірів, приблизно з ворону сіру з короткими крилами і коротким заокругленим хвостом. На голові дві широкі продовгуваті смуги білого забарвлення з рябизною. Лицевий диск, як у сови довгохвостої, не обмежений і вгадується лише по структурі оперення або ж обмежений темною смугою. Очі доволі великі, чорні. Між очей над дзьобом валики з білого пір'я у вигляді півмісяців. Дзьоб сірий. Забарвлення буває сірим і рудим. У птахів сірого забарвлення спина буро-сіра, значно темніша ніж груди.
На грудях великі продовгуваті темно-бурі або чорні плями, перекреслені тонкими поперечними штрихами. У рудої морфи спинна сторона бура, низ світліший, вохристо-рудий. Плямистість така ж як і у сірої морфи. На плечах, як правило, білі плями. У природі відрізняються від інших сов розмірами, великою крутою головою без «вушок». Пухові пташенята в першому вбранні білі з вохристим відтінком на спині. Довкола очей круглі сіруваті плями. Забарвлення голови світліше ніж забарвлення грудей.
Сова довгохвоста
(Asio flammeus)
Сова великих розмірів, світло-сірого забарвлення з довгим клиноподібним смугастим хвостом і широкими крилами без темних плям на згинах. Коли птах сидить, хвіст виступає далеко за кінці складених крил. Має великі чорні очі. Дзьоб жовтий. Лицевий диск сірий, обрамлений вузькою білуватою смугою. Між очима валики, утворені білим пір'ям у вигляді вертикальних брів у формі півмісяця, повернутих «ріжками» від дзьоба досередини лицевого диску. Пір'яні «вушка» відсутні. На грудях малюнок з
продовгуватих темних плям по білому або сірувато-білому фоні. Самки більші за самців, але такого ж забарвлення. Довжина тіла: 50—59 см, розмах крил: до 115 см, маса самців: 540—730 г, самок: 720—1200 г. Карпати заселяють дві морфи — темна і світла, які відрізняються інтенсивністю загального забарвлення, до темно-бурого.
Осілий птах, який здійснює лише невеликі кочівлі. Займає букові, хвойні та мішані ліси Карпат. Під час зимівлі спускається на Закарпатську рівнину, тримається на старих кладовищах, у дубових і заплавних лісах уздовж р. Боржави, Тиси, Латориці. Гніздиться у старих гніздах інших птахів у березні — квітні. Строки гніздування дуже розтягнуті. У кладці 4—6 яєць. Насиджує самка протягом 27—29 днів. Поява молоді можлива з другої декади травня по липень включно. Пташенята знаходяться у гнізді біля 30 днів, і ще біля місяця виводок тримається у районі гнізда. Живиться здебільшого мишоподібними гризунами.
Сова бородата
(Strix nebulosa)
Сова великих розмірів. У дорослого птаха верх сірувато-бурий з численними темно-бурими і білуватими плямами. Ця сова має найбільший лицевий диск серед усіх хижих птахів. Лицевий диск сіруватий, з виразними концентричними колами, біля дзьоба білі смуги. Дзьоб і райдужна оболонка ока жовті. Молодий птах зверху бурий з білуватими поперечними смугами. Маса тіла: біля 1,3 кг, довжина тіла: 64—70 см, розмах крил: до 140 см. Від довгохвостої сови відрізняється концентричними колами на лицевому диску,
темною плямою під дзьобом і жовтими очима.
Осілий птах, здійснює лише невеликі кочівлі. Віддає перевагу старим мішаним та хвойним лісам, ділянкам біля лісових галявин та водно-болотних угідь. Гніздування починається наприкінці березня — на початку квітня. Займає гнізда інших великих птахів, які розташовані на деревах, гніздиться й у напівдуплах, іноді на високих пнях з трухлявою серцевиною. В Україні знайдено 2 гнізда на бортях (штучні вулики) на деревах на висоті 5 і 9 метрів. У кладці 3—5, найчастіше 4 яйця. Насиджування яєць триває 28—30 діб. Насиджує самка, самець регулярно приносить їй корм та охороняє гніздову ділянку. Статева зрілістьнаступає на 2—3 році життя. Живе до 20 років. Біля 90% в живленні становлять мишоподібні гризуни. Зрідка здобуває інших невеликих ссавців і птахів.
Пугач звичайний
(Bubo bubo)
Одна з найбільших сов, яка поступається у розмірах лише рибному пугачу. Легко розпізнається за своїми розмірами, темному дзьобу, опереним до кігтів лапами та пір'євими «вушками», які нахилені назовні. У дорослого птаха верх темно-бурий з жовтуватими і білуватими плямами, низ вохристий з темно-бурими широкими поздовжніми рисками. Молодий птах має подібне забарвлення. Має загальну довжину 62—72 см, з розмахом крил 150—180 см, при довжині крил 41—52 см, важить 2,1—3,2 кг. Очі великі круглої форми з чорними зіницями.
Осілий птах. Активний у сутінках і вночі. Токування відбувається наприкінці зими. Гніздиться по глухих ярах, берегових урвищах, скельних виходах, рідше в лісах і на болотах. Яйця відкладає в кінці лютого — на початку березня. Гнізда влаштовує на глухих ділянках лісів, байраків чи скельних виходів на землі в нішах, на виступах або під коріннями дерев і чагарників. У кладці 2—5 (частіше 3) яйця. Насиджує самка 33—35 діб. Пташенята у першому пуховому вбранні мають біле забарвлення. Пташенята виходять з гнізд вже у травні, літати починають лише у другій половині червня. Спектр живлення пугача дуже різноманітний, переважають птахи, дрібні гризуни та їжаки.
Совка
(Otus scops)
Сова дрібних розмірів (приблизно з дрозда). Довжина тіла — 19–20 см, розмах крил — 50–54 см, маса до 80 г. Загальний тон оперення бурувато-сірий (у рудої морфи — рудуватий) з темними поздовжніми і білими поперечними рисками. Низ світло-сірий з поперечними білуватими смужками і темними поздовжніми рискамина стрижнях пер. Махові і стернові пера зі світлими і темними смугами. На голові добре помітні «вушка». Дзьоб темно-сірий. Райдужна оболонка ока жовта.
Гніздовий, перелітний вид. На місцях гніздування з'являється з кінця березня — до початку травня. Оселяється в лісах, садах, парках, лісосмугах та ін. Моногам. Гніздиться в дуплах дерев, у старих гніздахсороки, штучних гніздівлях, норах. Кладка з 3–6 білих яєць. Період відкладання з третьої декади травня до початку липня. Насиджування 21–29 днів. Пташенята залишаються в гнізді до трьох тижнів. Починають літати через 30–33 дні. Міграції вивчені дуже слабо. На півдні України осіння міграція відбувається в кінці вересня. Живиться переважно комахами, рідше (в холодну погоду) гризунами і дрібними птахами.
Сичик-горобець
(Glaucidium passerinum)
Найменша сова фауни України. Верх буруватий зі світлими плямами, низ — білуватий з темно-бурими поздовжніми рисками. Лицевий диск розвинений слабо. Очі жовті. Дзьоб світлий. Лапи оперені до кігтів. Довжина тіла: 15,2—17,5 см, розмах крил: 35—39 см, маса тіла: 50—77 г. У молодого голова, спина і плечі темно-бурі. Від інших сов відрізняється найменшими розмірами одночасно з дуже світлим низом.
Поширений у смузі хвойних і мішаних лісів Європи та Північної Азії. В Україні поширений у Карпатах, Розточчі та на півночі Полісся. На Поліссі відомий з 3 місць (Рівненський і Поліський природні заповідники,НПП «Деснянсько-Старогутський»).
З Карпат і Розточчя відомо близько 15 знахідок.
Осілий птах. Моногам. Гніздиться окремими парами. Оптимальним біотопом є високостовбурний темнохвойний ліс; на Поліссі тримається в стиглих соснових і мішаних лісах.Токування може відбуватись протягом усього року, найактивніше — навесні (з березня). Гнізда влаштовує в дуплах, рідше — тріщинах дерев, штучних гніздівлях. У квітні відкладає 4–6 яєць. Насиджування триває 28—29 діб. Пташенята залишають гніздо через місяць, майже одночасно. Ще близько місяця дорослі годують молодих. Восени молоді птахи можуть кочувати на незначні відстані. Статева зрілість настає у віці 10 місяців. Живиться переважно мишоподібними гризунами, дрібними комахоїднимиссавцями, птахами, великими комахами. Восени робить запаси корму в дуплах і штучних гніздівлях.
Сич хатній
(Athene noctua)
Дрібна сова, за розмірами подібна до дрозда-чикотня (Turdus pilaris) з великою приплюснутою головою. Через приплюснуту голову дзьоб та очі здаються великими. Райдужна оболонка очей жовта, зіниці чорні. Дзьоб жовтий. Під дзьобом достатньо довга і широка біла смуга. Лицевий диск не виражений і зливається з шиєю. Довкола очей світлі круги, іноді з доволі чіткими валиками між очима, з білих пір'їн у вигляді вертикальних брів в формі півмісяця. Загальний тон забарвлення бурий або сіро-
бурий. На голові світлі продовгуваті плями. На спинній стороні круглясті білі плями. На грудях і черевці коричневі або бурі видовжені плями. Низ крила білий. На хвості 4 широкі смуги. Пальці оперені до середини або на третину. Довжина тіла 23—27,5 см, вага 150–190 г.
Самки на 30—40 грам більші за самців, однак забарвлені так само.
Гніздиться у дуплах дерев, порожнинах будинків, скель тощо. Часто зустрічається у населених пунктах.
Корисний птах (живиться переважно мишами).
Сич волохатий
(Aegolius funereus)
Невелика сова. Голова порівняно велика з добре вираженим лицевим диском білого кольору. Верх бурий з білими плямами, низ світлий з бурим поздовжнім рисунком. Очі та дзьоб жовті. Кігті чорні. Пальці оперені до кігтів. У молодих птахів верх темно-бурий, з білими плямами на крилах; лицевий диск темний, низ темно-бурий. Довжина тіла — 207–270 мм, розмах крил — 55—62 см, маса тіла — 116—197 г. Відхатнього сича відрізняється більшою головою, а дорослі птахи — також білим, добре розвиненим лицевим диском, який окреслений чорно-бурими смугами;
від яструбиної сови — меншими розмірами і відносно коротшим хвостом, а від дорослого птаха — також краплеподібною строкатістю низу.
Моногам. Осілий. У Карпатах оптимальним біотопом є темнохвойні праліси. На Поліссі оселяється в стиглих соснових лісах з домішкою осики та берези. Шлюбні крики самців чути в березні — квітні. Гніздиться в дуплах жовни чорної, займає штучні гніздівлі. Період відкладання яєць з початку березня до початку квітня. На Поліссі розмір кладки — 3—6 яєць. Насиджування — 26–28 діб. Пташенята залишають дупло у віці 29—32 днів. Близько місяця дорослі годують виводок, який у червні–липні розпадається. Молоді особини кочують. Живиться мишоподібними гризунами, рідше птахами, великими комахами.