Спілка Соколярів "Сапсан"
Яструб малий
(Accipiter nisus)
Цей вид мешкає переважно в лісових місцевостях і поширений практично по всій Євразії. Його здобиччю є птахи малої і середньої величини.
За виглядом подібний до великого яструба, проте значно менший (самець — із свійського голуба, самка — приблизно з сіру ворону). Маса тіла 150–300 г, довжина тіла 28-38 см, розмах крил 60-75 см. Самець зверху темно-сизий; лоб буруватий; над оком нерідко буває білувата «брова»; на потилиці нечітка біла пляма; горло сірувато-біле; щоки руді;
низ сірувато-білий або рудуватий, з рудими або бурими поперечними смугами; боки тулуба руді; махові пера зі споду білуваті, з темною поперечною смугастістю; на хвості 4-5 темних смуг; дзьоб темно-сірий; восковиця і ноги жовті; райдужна оболонка ока жовтогаряча. У дорослої самки білі «брови» часто з'єднуються з білуватою плямою на потилиці; низ білий, з поперечною темно-бурою смугастістю. Молодий птах подібний до дорослої самки, але пера верху і покривні пера вух бурі, зі світлою облямівкою; на волі краплеподібні плями; на решті низу широкі рудувато-бурі поперечні смуги; райдужна оболонка ока жовта.
Більшість гнізд яструба малого розташовується на доволі молодих хвойних, рідше листяних деревах, висотою 10-18 м, в середньому 12 м. Гніздо зазвичай знаходиться на висоті 3-15 м, у середньому 5 м. Гніздо пухке, зроблене з тонких гілочок, часто з травою. Розмір гнізда: діаметр 30-50 см, висота 10-35 см, діаметр лотка 20-40 см, глибина лотка 5-15 см. Від гнізд інших дрібних яструбів відрізняється відсутністю вистилки зі свіжого листя і хвої та відсутністю зелених гілок на гнізді.
У кладці 3-7, найчастіше 4-6 яєць. Забарвлення яєць біле з плямами і крапками від світло-бурого до червоно-бурого кольору. Розміри яєць 37—43 х 30—33 мм. Інкубація триває 32 доби. Пташенята вилуплюються наприкінці червня — на початку липня. Здатність до польоту молоді птахи набувають у першій половині серпня.
Яструб коротконогий
(Accipiter brevipes)
Маса тіла 190–280 г, довжина тіла 330–380 мм, розмах крил 640–800 мм. Дорослий самець зверху сизий, знизу білуватий з буруваторудими поперечними смугами. Самка зверху бура, низ тулуба рудіший, ніж у самця. У природі дуже схожий наяструба малого.
Поширений у Південно-Східній Європі, Західній Азія (Мала Азія, Закавказзя). Зимує на Близькому Сході та у Північно-західнійАфриці. В Україні гніздиться виключно
в Луганській області (долина р. Сіверського Дінця та пониззя його притоки — р.Деркула).
Перелітний птах. У місцях гніздування з'являється у другій половині квітня. Тримається у заплавних світлих мозаїчних лісах (головним чином з тополі або дуба), на відстані не більше 100 м від берега річки. Гнізда влаштовує на деревах, на висоті 6–20 (в середньому 8–12) м, недалеко від берега річки. У середині травня відкладає 3–5 яєць. Насиджує в основному самка (30–35 діб). Пташенята стають на крила в середині липня. Майже усі пташенята успішно залишають гніздо. Відлітає до місць зимівлі переважно у вересні. Живиться ящірками, рідше дрібними птахами, гризунами, великими комахами.
Яструб великий
(Accipiter gentilis)
За розміром дещо більший від сірої ворони. Виражений статевий диморфізм — самки більші за самців. Забарвлення верху тіла темне, сіро-буре, нижня частина білувата з поперечними сірими смужками. У дорослого самця над очима виражені білі «брови». Колір очей у дорослих особин червоний або червоно-коричневий, у молодих особин - яскраво-жовтий. У молодих птахів верхня частина, голова і зовнішня частина крил бурі, груди білі з вертикальними бурими смугами.
Маса самців 630—1100 г, довжина в середньому 55 см, розмах крил 98—104 см. Самки трохи більші: маса — 860—1360 г, довжина — 61 см, розмах крил — 105—115 см.
Яструб великий поширений у Європі, Азії та Північній Америці. В Україні трапляється на всій території. Заселяє переважнохвойні і листяні ліси. Віддає перевагу гніздуванню в лісі, який багатий старими і високими деревами, має середню освітленість і невеликі галявини або узлісся неподалік, для полювання.
Яструб великий живиться переважно птахами, яких добуває сам. 80—90% здобичі складають дрозди, дятли, сойки, сірі ворони, граки, голуби. Значно рідше ловить вінтетеруків, рябчиків, молодих глухарів, качок, домашню птицю; зрідка також зайців та вивірок.
У Німеччині встановлено, що пара яструбів великих на 30—50 квадратних кілометрів лісу буде не тільки нешкідливою, але й навіть корисною для підтримання здорового стану популяції дичини. У Норвегії повністю знищили яструбів, щоб збільшити поголів'я білих куріпок. Вийшло ж навпаки — зникли яструби — катастрофічно почали вимирати куріпки. Вони помирали від хвороб, яким яструби не давали поширюватися, виловлюючи хворих птахів.